Нагляд за рухом на дорогах та його організація і регулювання віддавна були важливими завданнями у справі недопущення транспортного хаосу. Перші призначені для цього міліцейські підрозділи були створені на початку 30-х років, ще до заснування Державної автомобільної інспекції як такої.
          На виконання циркуляру Головного управління Робітничо-Селянської міліції спочатку в Москві та Ленінграді наприкінці 1931 року, а потім і в інших великих містах Союзу було створено відділи регулювання вуличного руху (ВРВР), котрі відомі також під скороченою назвою російською мовою ОРУД (”отделн ре-гулирования уличного движения”). У підпорядкування їм придавалися стройові підрозділи міліціонерів-реґулювальників (загони, дивізіони, взводи).
          Регулювальники вийшли на перехрестя керувати дорожнім рухом уперше в Україні на початку 30-х років у Харкові, тодішній столиці республіки.
          Навіть за кілька років до створення ДАІ в 1936 році підрозділи ВРВР встигли багато що зробити: були впроваджені в організацію дорожнього руху перші світлофори, дорожні знаки та розмітка, покажчики для пішоходів, налагоджено централізований облік дорожньо-транспортних пригод, випуск плакатів, листівок, брошур та кінофільмів на тему безпеки вуличного руху.
          Таким чином, підрозділи ВРВР (ОРУД) - за фактичними їхніми функціями - можна вважати попередниками майбутніх служб дорожнього нагляду, організації дорожнього руху, спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів, служб пропаганди і взаємодії із засобами масової інформації.
           У 1974 році було введено в дію типові штати підрозділів організації руху і спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів, розроблено і в 1976 році затверджено “Методичні вказівки щодо погодження проектів на будівництво і реконструкцію автомобільних доріг з органами Державтоінспекції”. Було організовано та проведено також паспортизацію автомобільних доріг та вулиць, підготовлено і введено в дію ГОСТ 10807-78 “Знаки дорожні. Загальні технічні умови” та ГОСТ 23457-79 “Технічні засоби організації дорожнього руху. Правила застосування”.
          На базі підрозділів та груп організації дорожнього руху до 1980 року у службі Державтоінспекції було створено 172 відділи й відділення дорожнього нагляду, організовано регулярну перепідготовку працівників дорожнього нагляду на факультеті підвищення кваліфікації при Московському автомобільно-дорожньому інституті.
          Головним управлінням ДАІ і Всесоюзним науково-дослідним інститутом безпеки руху (ВНДІБР) МВС СРСР було вперше розроблено і в 1981 році затверджено “Настанову щодо служби дорожньо-патрульного нагляду Державної автомобільної інспекції”.
           Велике значення мала діяльність створених при МВС СРСР спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів (СМЕПів). У 1980 році діяло 229 таких підрозділів, які обслуговували 1750 міст країни, обсяг їх фінансування досяг 65 мільйонів карбованців.
          Ще в 1955 році співробітники московського ВРВР застосували метод координованого регулювання за системою “зеленої хвилі” або “зеленої вулиці”. У 1968 році в Москві вперше було введено в експлуатацію електронну обчислювальну машину (ЕОМ) для регулювання руху одночасно на семи перехрестях. Це дало змогу не тільки набагато підвищити безпеку руху, але й на 30 відсотків скоротити простої машин. У 1971 році на 22 магістралях було організовано беззупинковий рух за принципом “зеленої хвилі”. Навесні 1971 року на основних магістралях Москви з’явилися нові об’ємні дорожні знаки, покажчики та світлофори з лінзами великого діаметра.
         У 1975 році в Алма-Аті вперше в Радянському Союзі стала до ладу перша черга системи “Місто”, розрахованої на автоматизацію регулювання руху у масштабі всього міста з використанням ЕОМ. Подібні розробки почали здійснюватися і в Україні (про це докладніше буде сказано в розділі “З історії засобів організації та регулювання дорожнього руху”).
          За 1976-1980 роки в тодішній країні було вироблено сотні тисяч сучасних дорожніх знаків, світлофорів, 56 телемеханічних систем координованого управління дорожнім рухом ТСКУ-ЗМ, ТСКУ-4, що дало значний сумарний річний економічний ефект.
          До кінця 1990 року служба дорожнього нагляду складалася з 420 підрозділів. Щороку служба розглядала близько тисячі проектів будівництва й реконструкції шляхів та видавала за ними висновки, брала участь у роботі більш як 400 комісій для приймання доріг в експлуатацію, обстежила понад 300 тисяч кілометрів автомобільних доріг загального користування (30 відсотків від їх загальної протяжності). Обсяг виконаних СМЕПами робіт становив 160 мільйонів карбованців. Вони обслуговували 70 відсотків усіх населених пунктів країни, кількість експлуатованих ними світлофорних об’єктів становила 27 тисяч. У 107 містах країни діяли автоматизовані системи управління дорожнім рухом. Було встановлено близько 2 мільйонів дорожніх знаків.