До 1981 року в колишньому Союзі у складі Державтоінспекції було створено 614 республіканських, обласних і міжрайонних реєстраційно-екзаменаційних відділень, що обслуговують по 4-6 районів, а також 192 групи (2-3 чоловіка), що обслуговують по 2-3 райони. Вони оснащувалися електронними апаратами “Вятка-20″ і “Вятка-5″ (816 класів та 865 комплектів). Було розроблено й поставлено в реєстраційно-екзаменаційні підрозділи (РЕПи) пересувний реєстраційно-екзаменаційний пункт на базі автобуса КАВЗ-685.
У цей період вживалися заходи до розширення мережі автошкіл і курсів, було затверджено нові програми підготовки водіїв. Державтоінспекція брала в цьому дієву участь.
          До кінця 1990 року в країні налічувалося 980 реєстраційно-екзаменаційних підрозділів, 710 пересувних реєстраційно-екзаменаційних пунктів. 20 РЕПів було оснащено автоматизованими системами, 1437 - екзаменаційною апаратурою (”Вятка-5″ і “Вятка-20″), 911 - ламінаторами.
           Щороку приймалося 12 мільйонів людино-іспитів, перевірялося більш як 7,5 тисячі навчальних організацій з підготовки водіїв. Загалом у різних питаннях у РЕПах приймалося 20 мільйонів чоловік.
Від 1990 року на базі стаціонарних діагностичних станцій ДАІ розпочалося створення об’єднаних підрозділів щодо контролю за технічним станом і щодо реєстрації автотранспорту (м. Москва). Більш як у 10 великих містах були створені спеціалізовані підрозділи Державтоінспекції з екології.
          У незалежній Україні державна реєстрація та облік транспортних засобів попервах здійснювалися згідно з вимогами наказів МВС СРСР № 20 від 30 січня 1975 р. та № 334 від 14 жовтня 1982 року. З часом було розроблено і прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 873 від 21 жовтня 1993 року “Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок” і видано наказ МВС України № 599 від 2 листопада 1994 року “Про затвердження Інструкції про порядок обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та проведення перевірок в .реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції МВС України”.
          Правила реєстрації та обліку транспортних засобів в Україні були розроблені відповідно до вимог прийнятих на той час законів України та постанов уряду. Основними відмінностями прийнятих правил було те, що термін реєстрації, перереєстрації транспортного засобу в органах ДАІ з моменту його придбання або виникнення обставин, що послужили підставою для внесення змін до реєстраційних документів, був збільшений до 10 діб замість колишніх 5. Для зручності громадян, замість доручення, за згодою власника до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу можна було вносити запис про те, що автомобілем має право керувати інший громадянин. За юридичними особами транспорт стало можливо реєструвати незалежно від того, був уже за ними зареєстрований транспорт чи ні. Раніше для цього потрібно було мати в сільській місцевості не менше 25 автомобілів, в іншій - 50. Службові автомобілі реєструвалися лише а межах виділених вищими організаціями лімітів, узгоджених з Міністерством фінансів СРСР. Спеціальні легкові автомобілі реєструвалися лише згідно з переліком таких автомобілів, узгодженим з Держпланом СРСР, Мінфіном СРСР та МВС СРСР.
          Новими правилами був установлений практично однаковий порядок реєстрації транспорту для фізичних і юридичних осіб.
         Номерні знаки “Проба”, які раніше видавалися на транспортні засоби що проходили технічну обкатку або короткі контрольні випробування, були скасовані, і замість них стали видавати такі ж номерні знаки, як на серійні автомобілі.
          Українськими правилами передбачалася реєстрація автомобілів, складених із запасних частин і агрегатів серійних автомобілів самостійно власниками або на відповідних підприємствах. Але у зв’язку з тим, що криміногенна обстановка щодо викрадення автомобілів та агрегатів в країні різко погіршилася, від цього довелось відмовитися (постанова Кабінету Міністрів України № 14 від 14 січня 1995 року). Цими правилами також знято обмеження щодо придбання у встановленому порядку транспортних засобів юридичними особами у громадян і навпаки.
          Разом з обліком транспортних засобів за допомогою книг обліку та реєстраційних карток була розроблена система обліку транспорту з використанням електронних обчислювальних машин, яка постійно вдосконалюється й понині.
          У подальшому, у зв’язку із змінами і прийняттям нових Законів України та постанов Уряду, Управлінням ДАІ МВС України були розроблені та надіслані Кабінетові Міністрів України для затвердження нові “Правила реєстрації та обліку транспортних засобів”, які були затверджені постановою № 1388 від 7 вересня 1998 року. З метою вдосконалення правил до них вносилися зміни та доповнення постановами Кабінету Міністрів України № 637 від 19.04.99 р., № 1276 від 18.08.2000 р. та № 484 від 7.05.2001 р. та ряд інших.
          Зокрема, за письмовою заявою власника транспортного засобу - фізичної особи реєстраційно-екзаменаційними підрозділами може бути виданий тимчасовий реєстраційний талон на право керування цим транспортним засобом іншій особі. Тобто відпадає необхідність отримувати у нотаріуса доручення на право керування транспортним засобом, яке потім необхідно буде обмінювати на тимчасовий реєстраційний талон.
           Іноземні громадяни та особи без громадянства, які їдуть в Україну на транспортних засобах на відпочинок за путівками чи на лікування, що підтверджується відповідними документами, не повинні ставити їх на тимчасовий облік в органах ДАІ на підтверджений Держ-митслужбою термін.
Обов’язковою умовою перед відчуженням, передачею транспортного засобу є зняття його з обліку в органах ДАІ.
          Реєстрація транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, номерів кузова (рами) транспортного засобу, а також реєстраційних документів. Якщо такі транспортні засоби ввезені з-за кордону без сплати мита та інших платежів, передбачених законодавством при імпорті автомобілів, їх реєстрація проводиться за умови подання документів про внесення цих платежів. При цьому транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в країні вивозу.
          Транспортні засоби із знищеними, фальсифікованими або підробленими ідентифікаційними номерами вузлів і агрегатів реєстрації, перереєстрації та зняттю з обліку (крім випадків вибраковування) не підлягають.
          Новими правилами не передбачено внесення до реєстраційних документів номера двигуна, а також заборонено вивезення за межі України номерних знаків, окремо від транспортних засобів, на які вони видані. Скасовані номерні знаки на жовтому фоні серій “Р”, “С”, і “В”. Транспортні засоби, які належать неповнолітнім, реєструються за ними за умови досягнення ними 15-річного віку. У разі зміни типу двигуна, його ваги, робочого об’єму і потужності необхідно провести перереєстрацію транспортного засобу, при цьому документи, що підтверджують законність придбання двигуна не вимагаються.
          31 січня 1992 року Кабінет Міністрів України постановою № 47 “Про затвердження зразків національних посвідчень водіїв та документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів” затвердив зразки посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, розпізнавальний знак країни та серії номерних знаків, що відповідають вимогам міжнародної Конвенції “Про дорожній рух”. Номерні знаки виготовлялися на білому фоні, і їхні символи складалися з трьох літер і чотирьох цифр. Номерні знаки виготовлялися на заводі “Динамо” у Дніпропетровську згідно з ДСТУ 2588-94.
          У 1997 році Науково-дослідним центром з безпеки дорожнього руху було розроблено Держстандарт України ДСТУ 3650-97 “Знаки номерні транспортних засобів. Загальні технічні умови”, яким передбачено виготовлення номерних знаків з алюмінію, покритих світлоповертальною плівкою. Символи складаються з двох літер і п’яти цифр. Було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 1266 від 14 серпня 1998 року “Питання державних номерних знаків для транспортних засобів”, якою передбачено на підставі проведення тендеру визначити їх виробника. За результатами тендеру видано наказ МВС України № 868 від 20.11.98 р., яким визначено виробника номерних знаків - українсько-британське закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями завод “Динамо-Сілейр”. Названою постановою передбачено також заміну номерних знаків старого ДСТУ на нові.
          На побажання власників транспортних засобів Управлінням ДАІ МВС України було розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників”, яка була затверджена 11 липня 2000 р. за № 1081. Такі номерні знаки можуть мати від 3 до 7 символів (літер, цифр).
          На виконання зазначеної постанови МВС України видано наказ № 575 від 17 серпня 2000 р. “Про затвердження Порядку виготовлення, видачі, обліку та зберігання номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників”.
        В Україні порядок видачі посвідчень водія визначений постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 8 травня 1993 р. “Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами” зі змінами й доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 980 від 6.12.93 р. “Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами”.
         На виконання зазначених постанов МВС України були видані накази № 394 від 21 червня 1993 р. “Про затвердження Інструкції про порядок приймання екзаменів, оформлення видачі (обміну) посвідчень водія, обліку та зберігання документів, які стосуються екзаменаційної роботи” та № 166 від 2 квітня 1994 р. “Про затвердження зразка талона до посвідчення водія. Положення про талон до посвідчення водія та внесення доповнень до Інструкції про порядок приймання екзаменів, оформлення видачі (обміну) посвідчень водія, обліку та зберігання документів, які стосуються екзаменаційної роботи”.
          До прийняття вказаних документів реєстраційно-екзаменаційними підрозділами ДАІ керувалися в своїй роботі наказом МВС СРСР № 6 від 6 січня 1987 року “Про затвердження Положення про порядок допуску водіїв до керування транспортними засобами, приймання екзаменів та видачі громадянам посвідчень водія”.
На відміну від того союзного положення в Україні скасовано посвідчення водія категорії В (без права роботи за наймом), дозволено керування трамваями і тролейбусами з 18 років замість відповідно 20 і 21 року, транспортом категорії О - з 19 років замість 21. Знято обмеження на керування окремими видами транспортних засобів жінками.
         В Україні також змінено порядок приймання теоретичного іспиту наказом МВС України № 1016 від 29.12.1999 р. “Про внесення змін і доповнень до додатку 5 Інструкції про порядок приймання екзаменів, оформлення видачі (обміну) посвідчень водія, обліку та зберігання документів, які стосуються екзаменаційної роботи, затвердженої наказом МВС України від 21.06.93 р. № 394″. Тепер кандидатам у водії автомототранспортних засобів усіх категорій, а також трамваїв, тролейбусів, мотоколясок, що закінчили підготовку (перепідготовку) в навчальному закладі, пропонується для відповіді 20 запитань; для кандидатів у водії, які допущені до складання екзаменів екстерном, - 40 запитань, а час для відповідей не повинен перевищувати відповідно 20 і 50 хвилин.
          Позитивна оцінка “склав” виставляється в тому разі, якщо кандидат, який закінчив навчальний заклад, допустив не більше двох неправильних відповідей, а допущений до екзаменів екстерном - не більше трьох.
Нині в Україні у структурі ДА1 налічується 251 міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ (МРЕВ), у тому числі 68 комп’ютерних класів.
          З метою вдосконалення форми талона до посвідчення водія та спрощення порядку проставлення в ньому відміток про порушення Правил дорожнього руху видано наказ МВС України № 672 від 3.10.2000 р. “Про затвердження талона до посвідчення водія та внесення змін і доповнень до Положення про талон до посвідчення водія, затвердженого наказом МВС України від 2.04.94 р. № 166″, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2000 року за номером 726 / 4947. У новому талоні передбачено лише 10 порушень Правил дорожнього руху, за які проставляється відмітка за допомогою компостера. У старому талоні було 15 порушень і всі записи проставлялися ручкою.
          У подальшому, при належному розвитку електронно-обчислювальної мережі для обліку порушень Правил дорожнього руху, за повторність яких передбачене законодавством більш суворе покарання, буде вирішено питання щодо скасування таких талонів.