Історія міста Полтава

Історія міста

Передісторія

          На широкому плато пiдвищеного правого берега рiчки Ворскли мальовничо розкинулась, утопаючи в зеленi паркiв, алей та садків мiсто Полтава - адмiнiстративний, економiчний i культурний центр Полтавської областi України.

          Археологiчними розкопками на територiї сучасного мiста виявлено залишки людських поселень скіфського періоду (VІІ - VІ ст. до н. е.), давньоруського часу (ХІІ - ХІІІ ст.давньоруського часу (ХІІ - ХІІІ ст.), але моментом виникнення постійного поселення археологи вважають час роменської культури ( ІХ - Х ст.).

          За давньоболгарськими історичними джерелами в VІІ ст. н.е. на місці сучасної Полтави була літня резиденція хана - володаря Великої Булгарії (Великої Болгарії) Кубрата , під назвою Балтавар, що в перекладі означає “Володар”.

          Полтава вперше згадується в давньоруському Iпатiївському лiтописi 1173р. (року 6682 за Візантійським календарем від створення світу ультраберезневого рахунку часу) пiд назвою Лтава. У лiтописi записано, що тодi сiверський князь Iгор Святославич пiшов у похiд проти половцiв, перейшов рiчку Ворсклу поблизу Лтави i, переслiдуючи їх, розбив бiля Переяслава.

          Лтава, як i багато iнших поселень України, пiд час монголо-татарської навали у першій половині ХIIIст. зазнала великих руйнувань, прийшла в повний занепад.

           Пiд назвою Полтава мiсто вперше згадується в 1430р., коли великий литовський князь Вiтовт передав її з мiстом Глинськом татарському князевi Лексадi, який став васалом великого князя, прийняв християнство i був родоначальником князiв Глинських.Полтава стала прикордонною фортецею між Великим князівством Литовським і Золотою Ордою. З цього момента починається період, Протягом котрого Полтава була одною з багатьох прикордонних фортець великої держави. Щоправда держави ці з часом змінювалися: Велике князівство литовське, Реч посполита, Російська імперія.

          Таке існування Полтави продовжувалося аж до 1709 року, коли шведська облога , та Полтавська битва круто змінили життя міста.

Фортеця

          У 1608 році польський коронний гетьман Станіслав Жолкевський відбудував фортецю у Полтаві, оскільки вона була прикордонним укріпленням на правому високому березі р. Ворскли, на межі так званого Дикого поля, за яким були землі Московського князівства. Земляними валами, ровом і частоколом було укріплено трикутний у плані мис, що і тепер є у центральній частині міста ( т.зв. Городище ). Лежав між двома ярами - Мазурівкою і Панянкою. Городище було найвигіднішим місцем для фортеці: його східні і південні схили були дуже крутими, а з північно-західного боку по терасі, де тепер площа Леніна, викопали рів і насипали земляний вал. Із південного боку фортецю омивала маленька р. Лтава, що витікала з яру Мазурівка . З цим було пов’язано суттєвий недолік первісної фортеці: джерело питної води було за її межами . Тому у 1640-х р. фортецю розширили майже вдвічі, включивши до її складу яр Мазурівку і частину плато на пд.-зх. від нього. Фортеця стала називатися Старою (первісна частина) і Новою Полтавою.

         У першiй половинi ХVII ст. Полтава позначена на картi Боплана. З 1648р. мiсто стає полковим адмiнiстративним центром Полтавського полку i налiчує вже 812 хат.

          З 1648 р. по 1658 р. першим Полтавським полковником був Мартин Пушкар, який як соратник Богдана Хмельницького брав участь у Визвольній війні 1648-54 р.р. У той період Полтава набуває важливого політичного і стратегічного значення, стає міцним тилом і базою постачання повстанців Хмельницького. Тоді ж започатковано систематичне будівництво в місті та околицях. Саме на кошти першого полковника в 1650 р. розпочалося будівництво Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. Після Переяславської угоди 1654 р. Полтавська фортеця не втрачає свого значення. У 1658 р. під керівництвом Мартина Пушкаря її ремонтували, для чого з Москви було послано воєводу А.Чиркова. Влітку того ж року Полтаву взяли штурмом, пограбували і спалили війська повсталого проти Москви гетьмана Івана Виговського та його союзників кримських татар. Після того, за наказом московського уряду, фортецю відновили, причому з`явився зовнішній пояс оборони.

         Полтава не раз зазнавала татарських нападiв. В останнє вони напали в 1695р., пограбували монастир, спалили околиці, але самого міста їм взяти не вдалось.

Шведська облога

          Навесні 1709 р. Карл ХІІ остаточно наважився обложити Полтаву. До цього його спонукали запевнення Мазепи , що в Полтаві він знайде багато провіанту, зброї і грошей, що укріплення Полтави незначні, і не потребують навіть артилерії для облоги. Укріплення Полтави, споруджені на зразок інших лівобережних міст-фортець, були дійсно слабкі, але мали розвинену підземну частину. Російські війська та козаки протягом зими підправили їх, посилили новими прибудовами й обнесли палісадами. Гарнізон, який складався з 4200 регулярного війська і 2500 озброєних громадян міста, забезпечений був їстівними припасами у достатку і воєнними у невеликій кількості. Комендантом був призначений полковник О.С.Келін.

          2 квітня Карл ХІІ зовні оглянув Полтаву і ніяких перешкод для взяття міста не помітив. Тому 3 квітня шведи почали роботи для облоги Полтави. Їх проводили із східного боку міста, там де тепер міський сад. Наступного дня сильною вилазкою з міста їх відігнали, а роботи їхні зруйнували, причому вбито було до 100 чоловік противника. Розлючений цим Карл ХІІ 5 квітня о першій годині ночі дав наказ знову напасти на місто, сподіваючись взяти його приступом, та спроба ця не вдалася. Напад був відбитий.

          30 квітня було відкрито траншею напроти Миколаївського в`їзду.

          Незважаючи на часті вилазки і втрати, шведи вперто продовжували свої роботи, і вже 25 травня наблизилися, було, шанцями під самий Мазурівський вал і почали тут ставити палісади, та, отримавши невздозі відсіч з боку захисників, що супроводжувалась сильним вогнем з гвинтівок і гармат, повернули до своїх, а палісади незабаром були виправлені. Шведські роботи велися з таким успіхом, що 1 червня були кинуті в місто (перші і останні) 32 бомби, які спричинили велику пожежу. В цей час фортеця була атакована, шведи зійшли на вали, підняли прапор і вдарили в барабани. Залишивши жінок і стариків гасити пожежу, жителі кинулися на ворога і після двогодинної відчайдушної боротьби відбили та відігнали шведів до їхніх укріплень. 2 червня шведський фельдмаршал Реншильд прислав до коменданта Келіна посильного з листом з пропозицією здати місто, погрожуючи у противному разі знищити всіх жителів і саме місто. Але О.С.Келін відкинув цю пропозицію.

          21 червня наказано було висадити в повітря вал фортеці підведеним під ним підкопом. Та це не вдалося приховати від обложених: вони в той же час зробили свій підкоп, і, пробравшись до ворожого, вибрали з нього весь порох, нестачу якого вже помітно відчували. Коли шведи, покладаючи надії на підкопи, кинулися в атаку, полтавці відбили їх (шведи втратили 207 чоловік). Король увечорі знову послав свої війська на приступ, що тривав усю ніч: двічі шведи сходили на вал фортеці, але надзвичайною мужністю захисників Полтави були звідти скинуті. Роздратований король наказав за всяку ціну взяти фортецю. Внаслідок цього 22 червня була зроблена остання рішуча атака. Вона почалася на світанку.

         Перший натиск був таким сильним, що у багатьох місцях шведи вже зійшли на вал, і з барабанним боєм встановили свої прапори, але громадяни і воїни кілька разів давали відсіч ворогові. І тривало це до 2 годин ночі. Нарешті шведи відступили, але через півгодини свіжий і багаточислений загін їх несподівано атакував місто. Уже переможні крики лунали на валах Полтави. Однак стомлені воїни і жителі міста, зібравши залишки сил, кинулися на ворога усі, скільки їх було, із зброєю, хто яку мав: із сокирами, косами, ножами, кілками, кухонними приладами. Усе місце бою було всіяне трупами та залите кров`ю. Битва тривала дві години. Противник був відбитий та відкинутий до своїх укріплень. Так закінчився останній приступ на Полтаву, який коштував шведам 1670 чоловік, крім сили-силенної поранених. З обложених було убито 278, поранено 603 чоловіка. Взагалі від початку облоги до 23 червня шведи втратили 6176 чоловік, в обложених з війська і громадян убито 1186 і поранено тих та інших 1728 чоловік.

         Жителі Полтави після в соборній Успенській церкві дякували Богові за відстоювання міста. За словами одного сучасника, ентузіазм громадян був такий великий, що коли один із жителів запропонував з-за побоювання нового наступу здати місто ворогові, був, після прилучення до святих таїнств, виведений з храму і вбитий камінням.

         Після цього Карл ХІІ , залишивши штурм Полтави, звелів турбувати її лише з траншей кононадою, а військо своє підготував до атаки на позиції російської армії, розташувавши його Приблизно по лінії сучасної вулиці Жовтнева, між теперишніми будинками готелю “Київ”, та гастроному “Україна”, а потім повів між Павленками і Рибцями в напрямку вулиці що отримала назву Шведської на російські війська Петра I. Розпочалася Полтавська битва.

Полтавська битва

         27 червня за 5 км від центру міста відбулася Полтавська битва, але події самої битви заслуговують окремої уваги і добре висвітлені в інших виданнях, тому опис її приводити не будемо.

          28 червня Петро І урочисто в`їхав у Полтаву в супроводі генералітету і гренадерської роти гвардійського полку. Цар сидів на тому ж самому коні, на якому командував під час битви, і в тому ж полковницькому мундирі. Комендант Келін з громадянами зустрів Петра біля тріумфальних ворот (тріумфальні ворота ці були споруджені за одну добу. Стояли вони майже на тому самому місці, де знаходиться зараз монумент Слави.

          При церковному дзвоні та гарматних пострілах цар проїхав до соборної Успенської церкви, де після божественної літургії відслужений був молебень.

           Вийшовши з храму, цар оглянув фортечні вали, які в міру необхідності були закладені колодами із зруйнованих житлових будинків. Петро І тоді присвоїв О.С.Келіну звання генерал-майора, пожалував медаль на золотому ланцюгу і 10000 карбованців грошей. Протопопові полтавському пожалував 100 карбованців, а також усе духовенство нагородив грошима й шовковою матерією; жителі міста на цілий рік були звільнені від усіх податків і повинностей. Полтавському гарнізону видано в залік гроші, які солдатам належало одержувати протягом року. Крім того, офіцери одержали золоті, а нижчі чини срібні медалі. Дружинам і дітям убитих призначені пенсії: першим до смерті - половину платні чоловіків, а останнім до повноліття - третину платні батьків. Цього дня цар виявив бажання пообідати у коменданта Келіна.

         10 липня Петро І знову відвідав Полтаву, знову обідав на квартирі у коменданта Келіна і у супроводі полоненного шведського фельдмаршала Реншильда оглядав укріплення. “Странно, что в столь долгую осаду вы не могли овладеть этой слабой крепостью!”- сказав цар фельдмаршалу. - “Причина цього , з одного боку,- наша нестача у снарядах, а з другого - безприкладна мужність обложених”, відповідав Реншильд. Таким чином закінчена була велика і така важлива своїми наслідками для Росії Полтавська битва.

 

Хронологічна таблиця окремих історичних подій в Полтаві

20 тис. років тому       Перші відомі поселення людини на території сучасної Полтавщини.

15-13 тис.років тому            Неолітні поселення в урочищі Біла Гора поблизу Полтави та с. Макухівки Полтавськог р-ну. Гінцівська стоянка.

1173 (1174)    Літописна згадка про Лтаву (Полтаву).

1430    Перша згадка про місто під назвою Полтава.

1608    Спорудження Полтавської фортеці.

1648    Створення Кропивенського, Миргородського, Переяславського, Полтавського, Прилуцького і Черкаського полків.

1650    Заснування Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря.

1689    Антифеодальні виступи у Гадяцькому та Полтавському полках.

1689-1709      Спорудження Хрестовоздвиженського собору .

1691-1692      Селянсько-козацькі виступи в Київському, Лубенському і Полтавському полках.

1709, 27 червня         Полтавська битва- генеральна битва Північної війни 1700-21 між російською і шведською арміями.

1749-1770      Спорудження Успенського собору в Полтаві.

1778    Відкриття Полтавської Слов`янської семінарії.

1797    Заснування лікарем І.Тишевським першої лікарні в Полтаві на 50 місць.

1798    Вихід у світ трьох частин “Енеїди” І.П.Котляревського .

1799    Відкриття Полтавського народного уччилища.

1802, 27 лютого        Створення Полтавської губернії.

1802    Відкриття Полтавської громадської лікарні.

1803    Заснування психіатрічної лікарні.

1805-1811      Спорудження Монументу Слави в центрі Круглої площі.

1807    Заснування друкарні Полтавського губернського правління.

1808    Відкриття першої чоловічої гімназії.

1810    Відкриття першого стаціонарного театру.

1818, 12 грудня         Відкриття інституту шляхетних дівчат.

1818    Заснування духовного училища.

1835    Відкриття губернської публічної бібліотеки.

1838    Початок видання газети “Полтавские губернские ведомости”.

1840    Відкриття Петровського Кадетського корпусу.

1880    Заснування фотоател`є Й.Ц.Хмелевського.

1884    Заснування Полтавської сільськогосподарської дослідницької станції.

1891    Заснування Краєзнавчого музею.

1893    Поява першого телефону в Полтаві.

1902    Заснування Полтавського музичного училища (тепер ім. М.В.Лисенка).

1903, 30 серпня         Відкриття в Полтаві пам`ятника І.П.Котляревському.

1903-1908      Спорудження будинку Полтавського губернського земства.

1909    Відкриття музею історії Полтавської битви.

1914    Заснування Полтавського Учительського інституту.

1917, 4-5 березня      Створення Ради робітничих депутатів у у Полтаві.

1917, 10 березня       Створення Ради солдатських депутатів у у Полтаві.

1917    Початок видання газети “Зоря Полтавщини”.

1918

Заснування архіву Полтавської губернії. Створення Полтавської хорової капели ім. Т.Г.Шевченка.

1918-1919      Діяльність дитячого видавництва “Зірка” під керівництвом П.Мирного.

1919    Оформлення Полтавської міської організації Компартії України. Заснування Полтавського художнього музею. Створення Полтавського педагогічного інституту.

1919-1924      Діяльність Полтавського оперного театру.

1921    Створення Полтавського держ. видавництва.

1923, 6ерезня Початок роботи радіо у Полтаві.

1924    Створення Полтваського окружного товариства “Геть неписемність”.

1925, 3 червня           Ліквідація Полтавської губернії.

1926, 3 червня           Відкриття пам`ятнику Т.Г.Шевченку.

1926    Заснування Полтавської гравіметричної обсерваторії. Створення театру ім. І.П.Котляревського .

1929    Створення Полтавського сільськогосподарського інституту.

1930    Відкриття Полтавського інженерно-будівельного інституту.

1932    Створення Кременчуцького медичного інституту (в 1934 р. переведений до Полтави).

1932-1933      Голодомор на Україні.

1934, березень           Відкриття пам`ятника М.В.Гоголю у Полтаві.

1936    Відкриття Полтавського учительського інституту (припинив діяльність в 1954 р.)

1936, весна    Створення музично-драматичного театру.

1937, 22 вересня       Утворення Полтавської області з центром у місті Полтаві.

1940, травень            Відкриття музею П.Мирного в Полтаві.

1940, липень Відкриття музею В.Г.Короленка в Полтаві.

1941, листопад -1942, травень        Діяльність підпільної організації “Нескорена Полтавчанка”.

1943, 23 вересеня     Визволення Полтави від німецько-фашистських окупантів.

1948    Заснування Полтавської капели бандуристок.

1952    Відкриття музею І.П.Котляревського .

1962, 1 вересня         Початок руху тролейбусів у Полтаві.

1969    Відкриття меморіального комплексу Солдатської Слави.

1974    Встановлення пам`ятного знаку в Полтаві з нагоди 800-річчя першої літописної згадки про місто. Відкриття кооперативного інституту.

1987, 27 червня         Відкриття у Полтаві Співочого поля Марусі Чурай.

1988    Відкриття музею-заповідника А.С.Макаренка в с.Ковалівці Полтавського р-ну.

1990, 12 серпня         Освячення Кургану Скорботи в пам`ять жертв голодомору 1932-1933.

Архітектура круглої площі

          Своїм унікальним і неповторним архітектурним виглядом центральна площа нашого міста зобов’язана Височайшому повелінню,що надійшло 27 лютого 1802 року, згідно котрому створена в 1976 році Малоросійська губернія розподілялась на дві - Полтавську і Чернігівську. До складу полтавської губернії увійшли 12 повітів: Полтавський, Кременчуцький, Хорольський, Золотоношський, Лубенський, Гадячський, Пирятинський, Переяславський, Прилукський, Роменський, Констянтиноградський і Миргородський. Спочатку планувалось зробити центром Полтавської губернії місто Лубни по цого центральному положенні. Однак, приймаючи до уваги історичне значення полтавської битви і те що наближалась її сота річниця, було прийнято рішення зробити наше місто не тільки губернською столицею але й резиденцією губернатора всієї Малоросії. Першим малоросійським генера-губернатором був призначений дійсний тайний радник князь Олексій Борисович Куракін. Саме його стараннями і завзятістю Полтава стала повільно перетворюватися з провінційного містечка в справжній губернський центр. До речі, пізніше князь Куракін займав високу посаду міністра внутрішніх справ Російської імперії. В новому губернському центрі необхідно було розмістити нові установи: губернске правління, наказ громадського презріння (зневаги), генеральний суд, присутні місця, казенну палату і т. д. Крім того необхідно було побудувати нові будівлі для жержавних службовців що прибували до Полтави.

          Неважко оцінити, який був об’єм запланованих робіт, оскільки ще в 1982 році, як витікає з “Мандрівних нотаток” Василя Зуєва, голови експедиції Петербуржської Академії наук на південь імперії, в полтаві було всього дві - три кам’яних будівлі. В книзі І. А. Ігнаткина та Л. С. Вайнгорта “Полтава. Исторично-архітектурний нарис” зазначається, що перші спроби планування нашого міста були зроблені ще в 80-х роках ХVІІІ ст. Спочатку планувалось, що міські вулиці будуть радіально розходитися від фортеці і, перетинаючись з мережею паралельних вулиць, створювати ромбовидні квартали. Автори виказували припущення, що цей план було складено землемірами Новоросійської губернської майстерні. Однак, внаслідок відсутності прив’язки до рельєфу місцевості та інших серйозних прорахунків, він не був реалізований.

          Перетворення Полтави в губернське місто потребувало складення нового плану забудови міста. Одні стверджують, що ще в 1803 році Олександр І затвердив розроблений в класичному стилі генеральний план забудови нашого міста. Відомий історик Полтави, що опулікував більш як 100 монографій, та документів про наше місто - Іван Францевич Павловский писав в своїй книзі “Полтава в ХІХ столітті”, що “в 1805 году генерал-губернатор кн. А.Б. Куракин составил план устройства города”. Він хотів перетворити Полтаву в невелику подобу північної столиці з палацами, в котрих високопоставлені особи, направлені сюди на службу, могли б відчувати себе як вдома. Відповідно до цього плану доводилось прорізати багато нових вулиць, які проходили черз приватні, вже забудовані, садиби.

          Головною вулицею міста на той час була вулиця Прорізна (Жовтнева), яка здобула свою назву тому, що з’єднала в кінці ХVІІ ст. передмістя з ценром полтави (Соборною площею). Сама перше назва цієї вулиці - Успенська була пов’язана з головним храмом міста, від якого вона починалася. Це була перша вимощена каменем вулиця полтави, тому на початку XIX століття вона стала називатися мостовою. Питанням звільнення міських територій під вулиці і площі займалась міська дума, котра вела переговори із землевласниками відшкодовуючи перенесення будівель на нові місця і купуючи в них землі.

          Всього за цей період було розібрано і перенесено на нові місця більше 200 будинків. Історія зберегла декілька прикладів таких угод. Наприклад садиба Клименка, що мала 14 сажень в довжину та 3 сажені в ширину (одна сажень приблизно дорівнє 2,1 мери) з фруктовим садом відійшла під монастирську вулицю (Радянска). Це надбання обійлося казні в 50 карбованців. В 1813 році міська дума придбала місце у прапорщика Федора Наливайка для клабища (район нинішнього центрального ринку) площею 2310 кв. сажень. За це йому було виплачено 150 карбованців і виділена площа 420 кв. сажень в іншій частині міста. За перенесення простої хати під солом’яною покрівлею виплачували з міського бюджету 25 карбованців. Для довідки: фунт м’яса вищого сорту на той час коштував 5 коп., відро знаменитої горілки “Ерофеич” - 6 крб. Цікаво, що саме горілка давала більше половини міського бюджету. З гідно з доповідною запискою полтавського поліцмейстера Андрєєва, наданої в міністерство фінансів, в місті на 1810 рік проживало біля 10000 чоловік. За той же 1810 рік, як випливає з документів міського архіву (справа №1575 за 1910 рік), в Полтаві було продано населенню 11589 відер водки, що дало міькій казні доход у вигляді налогу 46882 крб.

По височайшому повелінню, для “устройства богоугодных заведений” (лікарень), губернських казенних закладів, присутніх місць, та ін. губернатору князю А. Б. Куракіну було відпущено з деравної казни 400 тис. крб. Всі витрачені суми до останньої копійки місто повинно було повернути в державну казну за декілька років. Навіть в ті далекі роки влада повинна була вирішувати довічну задачу, як заробити гроші на розвиток Полтави. Основним джерелом наповнення казни в той час крім уже згаданого налогу на торгівлю спиртним були: орендна плата за торгові площі, ресторації, харчевні, герберги, м’ясні та рибні лавки, скотобійні, перевезення паромом через Ворсклу і та досить повноводу тоді Рогизну.

 

         Були і досить цікаві джерела надходжень в міський бюджет. Так, наприклад, кожен приїзжий в місто обов’язково повинен був заявити про свій приїзд, в іншому випадку він сплачував штраф. Був навіть штраф на безпритульних собак, котрим каралися хозяї які не тримали своїх собак на прив’язі. Особливо хотілося б відмітити дуже економне ставлення міської влади до службвого транспорту. Із безлічі посадових осіб губернського центру казенний гужовий транспорт був тільки у генерал-губернатора (3 коня), громадського губернатора (2 коня) і поліцмейстера (1 кінь).

          Однак повернемось до проблем забудови Полтави почаку XIX століття. Спочатку планувалось всі основні губернські будівлі розмістити в районі Соборної площі (Червона площа) і далі вздовж центрального проспекту від неї до торгової площі (Жовневий парк). Павпроти собору планувалось звести булівлі Губернських присуніх місць, на Петрівській площі дім-генерал Полтавької битви. Вподальшому було визнано більш відповідним розміщення цього пам’ятника в центрі круглої площі на перетині восьми радіальних вулиць. При цьому пам’ятник і площа ставали архітектурним центром міста. Ідея побудови монумента Слави в ценрі торгової площі призвела до перепланування розташування нових адміністраивних будівель міста. Новий проект був виконаний в Полтавській будівельній експедиції в грудні 1806 року і передбачував розташування всіх казенних будівель по периметру круглої площі. Більшість цих будівель було зведено по типовим проектам, розробленим в Петербурзі під керівництвом відомого російського архітектора А. Захарова для губернських міст, Дворянського зібрання, Генерал-губернатора, громадського губернатора, віце-губернатора, трактира для приїзджих, Кінного поштового двору, Малоросійського поштамту та гімназії. Для забезпечення будівельних потреб був збудований цегляний завод, оскільки в місті тоді було тільки два невеликих цегляних заводи що належали Крестовоздвиженському монастирю і Воскресінській церкві. Всі будівлі, що отчували монумент Слави, повинні були створювати єдиний архітектурний фон, що створювало б неповторну композицію міського центру. В 1808 році Полтаву відвідав професор Петербурзької Академії мистецтв Ф. Алєксєєв і зобразив ансамбль площі так, як він повинен був виглядати в майбутньому. Однак не всі будівлі із зображених на його малюнку були збудовані. На місці де планувалось звести будівлю гімназії в 1840 році було відкрито Полтавський кадетський корпус. Більшість буівель було зведено в 1806 - 1811 роках. Прив’язку будівел до конкретних місць на площі і взагалі керівництво будівництвом виконував талановитий полтавський архітектор М.А. Амвросімов.

          Малоросійський поштампт і дом Дворянського збору були побудовані дещо пізніше.

 

Категория: